Штучний інтелект (ШІ)- це штучно створена людиною система, здатна обробляти інформацію, яка до неї надходить, пов’язувати її із знаннями, якими вона вже володіє, і відповідно формувати своє власне уявлення про об’єкти пізнання. Проте на даному етапі розробок ці можливості ШІ є недосконалими.
Моделей і підходів створення ШІ безліч, але є три базових:
1. спрямований на відтворення дій нейронних дуг людського головного мозку, тобто – ШІ в ідеалі повинен буде виглядати як людина і розвиватися через взаємодію з іншими і накопичення знань та навичок в процесі досвіду (цим займається кібернетика);
2. створення самостійної мислячої платформи, яка буде знаходитися всередині серверів, не маючи зовнішньої «тілесної» оболонки (черпаючи інформацію через підключення до інтернету);
3. по суті синтез 1 і 2 варіантів. За рахунок ідеї «відсканувати» свідомість людини і накласти його на код машини, створивши гібрид.
Створення штучного інтелекту – одна з основних цілей сучасної науки. Кращі розуми планети і найвпливовіші корпорації намагаються наблизитися до неї.
Проте ШІ породжує не лише здогатки про те, як створити його, але й наукові дисскусії: а чи взагалі можливе існування “мислячої машини”?
В ході досліджень перед вченими постала низка запитань. Які ми висвітлили в даній статті.
1. Неможливо створити інтелект, що повністю відповідає людському.
Сучасні «інтелектуальні машини» здатні імітувати лише окремі інтелектуальні функції людини, окремі психічні процеси (розпізнавання образів, рішення логічних задач, гра в шахи і т.п.), але вони не мають інтелектуальності в повному розумінні цього слова – вони не здатні до самонавчання, не можуть вловлювати інтонацію мови , розуміти сенс того, що говорить людина і вступати з людиною в розумний діалог. Роботи не здатні творчо підійти до вирішення проблем. Вони не володіють тією гнучкістю поведінки, яка характерна для людей.
Наприклад, іронія чи сарказм, гумор – властиві лише людині. Ви можете лекго образити ШІ, якщо невдало пожартуєте. Проте зовсім не посваритесь із ним, якщо будете говорити з трохи обуреною інтонацією.
Хоча є деякі розробки, які забезпечують ШІ оцінку гучності людської мови в залежності від емоційності, проте це майже не можливо, адже вдома ми говоримо набагато тихіше, аніж на концерті.
Хоча вчені намагаються зрозуміти механізм дзеркальних нейронів, що відповідають за інтеріоризацію (перебирання досвіду з зовнішнього світу), та розуміння емоцій та інтонації, поки що ці знання не вдалось втілити в робота-людину.
2. Особливості акту людського мислення.
Ще одна проблема на яку наштовхнулись вчені – проблематика акту мислення.
Наше мислення – складний і багатовимірний процес. Це не лише аналіз та синтез. Людина здатна до врахування емоцій, обставин та минулого досвіду. Людина використовує не лише інтелект, але й уяву, пам’ять. Жива істота здатна до синтезу декількох рішень проблеми в залежності від обставин, в тей час, як робот вибирає одне рішення – найоптимальніше.
Візьмем найбільш легкий та зрозумілий приклад – ніч перед екзаменом, ви хочете спати. Ваші думки : 1. – довчити хоч половину білетів; 2. – розподілити білети з другом і зробити шпаргалки 3. – просто піти спати. Якби ви мислили як штучний інтелект – ви б пішли спати, і все. Робот не здатен враховувати завтра чи вчора. Є лише зараз.
Також коли людина спостерігає якийсь новий, незнайомий предмет, вона за допомогою свого минулого досвіду і сприйняття може зробити висновок про продукт. Наприклад, у ванній кімнаті мами ви знайшли тюбик, але ніяких підписів на ньому немає, але є картинка, що зображає ніжну шкіру на обличі. Ви вже здатні зробити висновок -крем, або гель для вмивання. Відкривши його ви відчули легкий запах ванілі. При нанесені він пінниться. Звичайно, це не крем. І ви прийшли до рішення – гель для вмивання.
ШІ, якщо він не оснащенний датчиками хімічного складу, такий порядок логічних дій не вчинить. Скоріш за все пошукає в інтернеті флакон. Або просто запитає. Адже робот не здатен уявити можливості цього тюбика. у ШІ є лише поняття – розумію і нерозумію.
Науковці намагаються знайти вихід з цієї ситуації, але запрограмувати багатозадачність для всіх життєвих ситуацій неможливо.
3. Людська свідомість – те, що за межою розуміння.
Людська свідомість – це складна і маловивчена властивість нашого мозку. Вчені достеменно не розуміють як відбуваються процеси в людській свідомості, а це неуможливлює їх перенесення на ШІ.
Основна загадка – трансцендентальна єдність апперцепцій. Що означає, що людина здатна з’єднувати відчуття .
Наприклад, “я зараз тримаю жовту ручку в руці”. В тверджені присутні уявлення про час (слово «зараз»), уявлення про мене ( «я»), про один з органів мого тіла ( «рука»), уявлення про якусь речі ( «ручка»), уявлення про властивості цієї речі ( «жовту»), уявлення про просторове розташування ручки щодо мого тіла ( «в руці»)
Також людина здатна одночасно оцінювати інформацію декількома аналізаторами і швидко обробляти її. Одні є джерелом тактильних відчуттів (якість ручки: гладка / шорстка), інші моторно-рухових (тримаю в руці), треті зорових (жовтий колір) і так далі. Ці відчуття аналізуються і всі відносяться до однієї ручки.
4. Можливості людини та ШІ
Людина здатна утворювати більшу кількість нервових зв’язків, наша пам’ять майже не має кордонів, особливо в молодому віці.
ШІ в свою чергу має їх менше, проте вони сталі. Робот не здатен до забування. Також наука не стоїть на місці і об’єм пам’яті робота скоро може зрости до людського.
Людина здатна до зосередження. Людина не звертає уваги на вітер, коли їде на велосипеді, а зосереджена на дорозі. ШІ – аналізує все. Інколи це корисно, а інколи “зашумляє” дані.
