Клонування – метод одержання декількох ідентичних організмів шляхом безстатевого (в тому числі вегетативного) розмноження.
Організм, одержаний методом клонування назівається клон.
Термін «клон» походить від грецького слова «klon», що означає гілочка, втеча, нащадок і має відношення, перш за все до вегетативного розмноження.
Історія клонування.
Історія клонування почалася більше ста років тому, в 1901 році, коли німецькому ембріологу Хансу Шпеману вдалося розділити двокольорові зародки саламандри навпіл, і виростити повноцінний організм.
Далі Ханс Шпеман через 12 років, в 1913 році, успішно провів експеримент по пересадці ядра з одного клітину в іншу,далі в 1938 році, вчений припустив, що ядро можна пересадити в безъядерную яйцеклітину.
Ралі розвиток клонування зупинився і тільки в 1958 році британській біології Джон Гердону удалося успішно клонувати жабу.
Після цього було проведено кілька успішних експериментів щодо клонування живих організмів:
- моркви, вирощеної з ізольованої клітки (1964 год),
- мишей (1979 год),
- вівці, чиї органи були створені з ембріональних кліток (1984 год),
- ще двох вівць Меган і Мораг (1995 рік)
- і, нарешті, Долли (1996 рік).
Та всі ці дослідження породили ще більше питань ніж відповідей.
Клон людини
“У 50-х роках, коли я вперше клонував жабу, до мене прийшов репортер і спитав, коли таке можна буде зробити з людиною. Я відповів: в проміжку від 10 до 100 років. Може зупинимося на 50? І от у 1996 році в Единбурзі ми клонували вівцю Доллі”, – каже біолог.
Одним із найефективніших методів клонування виявився метод «перенесення ядра». Саме він і був застосований при клонуванні вівці Доллі. На думку вчених, така методика є поки що найкращою серед тих, які ми маємо, щоб приступити безпосередньо до розробки методики клонування людей.
На початку 2008 року американські учені заявили, що їм вперше вдалося клонувати людину. Звичайно, цей клон не розгулює по Америці і виглядає зовсім не так, як в однойменному серіалі. Це усього 5 людських ембріонів, які прожили 5 днів. Далі, аби вивчити матеріал вчені вбили дані ембріони. Через 2 тижні після цього повідомлення Папа Римський виступив із заявою, в якій засудив проведення подібних експериментів, бо вони, на його думку, знищують людську особистість.
Для чого це потрібно?
По-перше, для того, щоб отримати стовбурові клітини. Створивши клон-ембріон, його вбивають через 2 тижні і вилучають стовбурові клітини. Це так зване терапевтичне клонування. Саме отримання стовбурових клітин є його метою. Ці клітини цінні для медицини, бо завдяки їм лікують багато важких недугів, наприклад, хворобу Паркінсона чи діабет. У багатьох випадках просто не існує інших способів лікування.
Із ембріону вчені здатні виростити людину
Якщо ембріони не вбивати, вони можуть успішно розвиватися, як звичайні людські зародки, і в результаті народиться людина. Це репродуктивне клонування. Звичайно, з медичної точку зору не все так просто: щоб успішно виростити один клон, доведеться вбити багато його попередників, які народяться з відхиленнями.
Практична сторона таких досліджень менш очевидна. Це більше схоже на наукові експерименти медиків. Якщо ж учені справді виростять клона, то постане питання: чи буде ця людина повноцінним громадянином. І, звичайно, головоломкою для юристів стане врегулювання відносин між людиною і її клоном: їхні сімейні відносини, правонаступництво і т. д.
Вчені вважають більш доцільним використовувати знання з клонування в відтворені людських органів. Проте це не має сенсу, адже наразі досить ефективним є використання стовбурових клітин. За допомогою генної інженерії вчені програмують ці клітини, аби виростити потрібний орган.
Для того, аби клонувати людину, вчені мають зважити всі за та проти. Також науці ще не відомі методи клонування, які б допомогли уникнути всіх проблем у майбутньому: як виростити клона? як запобігти смерті клона? майбутніх хвороб? як вирішити моральний, етичний та правові аспекти.
Наразі клонування людей заборонено в більшості країн світу. Проте існують і виключення: минулого року Китай заявив, що має намір клонувати людину у немалих маштабах.
