Команда дослідників НАСА розробила новий метод розрахунку щільності планетарної поверхні на Марсі. Метод можна застосувати до інших планет, щоб краще зрозуміти процес їх формування.
Тонка поверхня планети
Завдяки новим методам вивчення структури щільності планет, ми тепер знаємо, що кора нашого найближчого сусіда, Марса, набагато тонша, ніж вчені раніше думали. У дослідженні, опублікованому в журналі Geophysical Review Letters, пояснюється, що розрахункова щільність поверхні Марсу приблизно 2580 кг на кубічний метр (2,58 грам на кубічний сантиметр) що складає 96% нашої власної щільності кори на Землі – при 2,7 грама на кубічний сантиметр.
Можливо, це звучить не так сенсаційно, але значно нижча щільність кори на Марсі перетворює наше розуміння планетарної науки.
Незважаючи на обмеженість вимірювань для розрахунку щільності інших планет, дослідники НАСА розширили обсяг даних, щоб полегшити обчислення більш точної щільності планети. Щоб зробити свої розрахунки, вони об’єднали топологічні дані про рельєф та структуру марсіанської поверхні з наявними у них гравітаційними даними. У заяві дослідник Грег Нейман сказав:
“Коли ці дані поєдналися, ми дійшли висновку, що цього не достатньо, щоб просто знати склад скель. Нам також потрібно знати, як з часом породи змінюються “.
Історія планети
Ці висновки допоможуть дослідникам дізнатися більше про те, що відбувається під поверхнею Червоної планети. Окрім інформації про щільність планети, вчені також змогли дізнатися більше про склад планети.
Вони зрозуміли, що поверхня Марса набагато більш пориста, ніж вважалося раніше, а вулканічні області мають щільніший склад, ніж інші. Таніа Харрісон, дослідник Марсу та директор дослідження “Ініціатива космічної техніки і науки” в Арізоні, сказала Gizmodo,:
“Найцікавіше в цьому дослідженні, що розроблений нами метод можна застосувати до будь-якого небесного тіла, про які ми маємо дані про його вагу та топографію “.
Вся ця інформація може допомогти нам краще підготуватися до майбутніх місій на Червону планету, коли ми, нарешті, почнемо вивчати її особисто. Зрештою, цей новий метод просунув людство до вивчення (інших) скелястих планет, що дозволило нам переглянути їх історію, доповнивши наше знання складу речовини у великому Всесвіті, його розподіл, поведінку та походження.
