Ще до недавнього часу пересадка голови могла бути реальністю лише в науково-фантастичних романах. Лише уявіть собі, невже це справді можливо, відрізати голову однієї людини і шляхом складних маніпуляцій пришити її до мертвого тіла іншої людини? Здається неймовірним. Але ще до 1967 року трансплантологію серця людство теж вважало фантастикою, хоча зараз мільйони життів врятовані завдяки цій операції. Тож, чи має майбутнє трансплантологія людської голови?
Трансплантація голови – це операція, яка передбачає пересадку повністю відокремленої голови одного організму на тіло іншого.
Історії відомі спроби дослідження та експерементування в сфері трансплантології голови. Ще у 1908 році американський фізіолог Чарльз Клод Гатрі вперше в світі пересадив голову однієї собаки на тіло іншої. Суть операції полягала в тому, щоб кровообіг починався в тілі цілої собаки, проходив через приєднану голову, а потім повертався до тіла цілої собаки. Відокремлена голова була пришита до шиї собаки-донора, причому в перевернутому вигляді, щелепою догори. З моменту обезголовлювання до відновлення кровообігу в голові пройшло 20 хвилин. Гатрі зафіксував деякі примітивні рухи і рефлекси пришитої голови: звуження зіниць, посмикування ніздрів і рух язика.
Досягти більш значних результатів в питанні пересадки голови вдалося тільки в 1950-х роках в ході експериментів радянського трансплантолога Володимира Демихова. Було досягнено повного функціонування другої голови собаки, значно скоротився час знаходження відокремленої голови без кисню, завдяки використанню спеціального “пристрою, що зшиває кровоносні судини”. В результаті, двохголові істоти жили в середньому від 2 до 6 днів, а в одному випадку – навіть 29 днів. Експерименти Демихова надали значний вплив на всю трансплантологію.
Ще один радянський вчений, фізіолог Сергій Брюхоненко, досяг можливості буквально оживляти відокремлену від тіла голову собаки! Це стало можливим завдяки розробленому ним в 1926 році апарату штучного кровообігу. В результаті використання цього апарату голова демонструвала певні ознаки життя – реакції на зовнішній стимул зіниці, рогівки та деякі інші стимули, хоч, звичайно повністю життєздатною таку голову назвати не можна.
Надихнувшись роботами Демихова, вже у 1970-х роках група вчених з медичної школи Західного резервного університету Кейза під керівництвом Роберта Уайта провела операцію по пересадці голови від однієї мавпи на тіло іншої. Процедура була успішною, адже тварина демострувала роботу основних органів чуття. Пізніше, тварина була приспана з етичних міркувань.
“…те, що завжди належало науковій фантастиці – легенда про Франкенштейна, в якій вся людська істота була складена з зшитих разом частин тіла, – стане клінічної реальністю на початку 21-го століття … трансплантація мозку, принаймні спочатку, насправді буде пересадкою голови – або трансплантацією тіла, в залежності від вашої точки зору … разом зі значними поліпшеннями в хірургічних технологіях і веденням післяопераційного періоду вже зараз можливий розгляд адаптації методів пересадки голови до людей.” (Роберт Уайт)
В наш час вчені стверджують, що ключ до успішної пересадки голови – це використання низьких температур. Тобто, необхідне охолодження мозку до такого стану, в якому припиняється вся нейронна активність. У 2002 році в Японії вчені успішно прищеплювали голови щурят дорослим щурам, попередньо утримуючи їх без харчування близько півтори години при низькій температурі (19оС).
У наш час, у 2013 році, вперше про реальну можливість пересадки людської голови заговорив італійський нейрохірург Серджо Канаверо, директор Туринської передової групи нейромодуляції. Канаверо стверджує, що подолати основну проблему трансплантації людської голови – відновлення розрізаного спинного мозку, допоможе використання фьюзогенів. Це речовини глікопротеїдної природи, які ніби “склеюють” мембрани клітин, і тому необхідність зшивати окремі нейрони відпадає. До необхідних фьюзогенів для пересадки голови належить речовина під назвою поліетиленгліколь або ПЕГ. За його допомогою Канаверо планує відновити до 30% нервових клітин, які відповідальні за передачу життєво важливих імпульсів від головного мозку до органів та кінцівок. Поряд з ПЕГ, Канаверо планує використовувати перфторан – синтетичну кров, задля запобігання кисневої смерті мозку.
Серджо Канаверо має намір зробити переворот у світовій науці та медицині, і в разу успіху його неймовірного задуму з трансплантації людської голови, ми зможемо говорити не лише про спасіння тисяч життів, але й про фактичний шлях до людського безсмертя. У 2016 році Канаверо вже продемонстрував можливість відновлення повністю розрізаного спинного мозку за допомогою ПЕГ на прикладі щурів та собак.
Але чи можливо це у випадку з живою людиною?
Бути добровольцем для пересадки своєї голови і спробувати врятувати себе від смертельного захворювання погодився 30-річний російський програміст Валерій Спиридонов, який страждає рідкісним генетичним захворюванням Вердніга – Гоффмана, яке характеризується браком моторного розвитку та загальною спінальною м’язевою атрофією.
Операція запланована на грудень 2017 року. Як очікується, робота хірургів буде тривати 36 годин, 150 лікарів будуть змінювати одне одного. Голову паціента та донорське тіло буде охолоджено до 15оС. Наступним кроком стане від’єднання голів обох донорів шляхом глибоких надрізів навколо шиї, що включають розрізи сонних та хребетних артерій, вен та хребта, трахеї та стравоходу. Наступна частина – розрізання спинного мозку за допомогою операційного надточного мікроскопу та інноваційного алмазного леза. Ця процедура повинна відбутися одночасно у обох донорів і займати не більше години часу заради максимальної мінімізації можливості пошкодження мозку. Після відокремлення донорську голову необхідно негайно з’єднати з тілом донора, поєднавши артерії, вени, нерви, судини, дихальні шляхи та стравохід , після чого в дію повинні вступити фьюзогени для пришвидшення зростання нейронів. На кінцевому етапі планується зростити м’язи, кровоносні судини та скріпити хребет голови та тіла. Після успішного завершення операції, пацієнта планують помістити на місяць у стан штучної коми, щоб мінімізувати рухову активність та повністю контролювати процес регенерації. У далекій перспективі паціента чекає багаторічний курс реабілітації, для того щоб навчитися керувати своїм новим тілом та лікувальний курс препаратами, що придушують імунну відповідь, щоб уникнути відторгнення нового організму.
Наразі це здається фантастикою, але можливо вже в кінці 2017 року, людство отримає неймовірний прогрес в медицині, зокрема в нейрохірургії та трансплантології. Ідеї Серджо Канаверо піддаються нищівній критиці. Багато хто порівнює його з Франкенштейном, багато хто називає його шахраєм, що може, по суті, вбити людину. Але все ж переважна більшість медичних та наукових спеціалістів вважають, що наука просто ще не дійшла до такого рівня, щоб ця операція виявилася успішною.
