Ейвбері − одне із найбільших чудес доісторичного світу, найбільше кам’яне коло-хендж (майданчик круглої або овальної форми більше 20 м в діаметрі. Включав у свою структуру земляні вали, кам’яні стовпи-обеліски інколи кургани, мегаліти, криниці та ін. Поширені у Британія в неоліті, бронзовій добі та ранньому залізному віці. Саме слово походить від Стоунхенджа, Уілшир, найвідоміший хендж. Призначення скоріш за все культове, оскільки оборонна складова цих комплексів викликає глибокі сумніви) в Європі та місце священних зустрічей стародавніх жителів Британії. Розміщення елементів хенджа корелюється із розміщенням деяких зірок на небі.

Новітні археологічні дослідження в Ейвбері, штат Уілшир, дають дані про цю неолітичну пам’ятку, очевидно вона має набагато давнішу дату заснування, ніж було відомо до цього часу. Фактично, цей хендж почав своє існування як квадрат із із 30-метровою стороною і загадковим скупченням великих каменів у середині. До цього моменту вважалось, що Стоунхендж і Ейвбері круглі в плані. Також археологи, виявили дерев’яний прямокутний будинок у середині майданчика.

“Ми відкрили щось дійсно дивне”, сказав доктор Марк Джиллінгс, археолог, Університет Лестера.

“У ландшафті кола ми раптом отримали квадрат і лінії. Стрибок у середині цієї монументальної структури, і у вас є неолітичний будинок. Це дуже дивно, і це показує, що до того, як ми отримали структуру, яку ми бачимо сьогодні, було 1000 років зовсім іншої картини, це виглядає як зумисний обман”.

 

Маленький будинок у центрі Південного внутрішнього кола, можливо, був побудований батьками-засновниками Ейвбері, і з часом став таким важливим символом народження громади, що нащадки побудували монументальний квадрат навколо його фундаментів, облицьовані масивними каменями, серед яких був гігантський 6-метровий обеліск.

У наступні століття площа була розібрана, а камені були використані для будівництва трьох вражаючих кам’яних кіл, які до цих пір стоять сьогодні.

Команда вчених також виявила докази того, що лінії каменів, колись прорізали південне внутрішнє коло, як спиці колесо.

Ейвбері відноситься до списку пам’яток Всесвітньої спадщина, яка будувалась протягом кількох сотень років у 3 тис. до н.е. і включає в себе три кам’яні кола – в тому числі найбільше кам’яне коло в Європі, яке перевищує 300м в діаметрі і складається із 100 стоячих каменів.

Він є частиною більш широкого ритуального доісторичного ландшафту в Уілширі, який включає Стоунхендж, Силбері Хілл і Вест Кенет Лонг Барроу.

У 1939 році мармеладний магнат Олександр Кейлер виявив цікаву лінію стоячих каменів але він вважав, що це залишки середньовічної споруди, а після початку Другої світової війни всі розкопки були призупинені, і ця територія ніколи не досліджувалася.

Однак дослідники з Лестера та Університетуі Саутгемптона зауважили, що багато із знахідок, виявлених з розкопок Кейлера, були побутовими, а не ритуальними, такими як керамічні фрагменти посуду, які передбачали, що священна ділянка колись була поселенням.

Використовуючи комбінацію опису опору ґрунту та георадар – глибинного проникнення, група досліджувала ту саму ділянку, що і Кейлер.

Доктор Джошуа Поллард з Саутгемптонського університету сказав: “Наша ретельна програма геофізичних досліджень нарешті завершила роботу, розпочату Кейлером.

“Вона показала, що лінія каменів, яку оглянув Кейлер, була однією стороною квадрата з мегалітів, розташованих приблизно в 30м довжини.

“Також видно короткі лінії колишніх стоячих каменів, які видно на георадарі з цієї площі і вони з’єднуються з Південним внутрішнім колом.

“Мегалітичні кола добре відомі з того часу, але квадратні мегалітичні комплекси такого масштабу і складності були невідомі досі”.

Доктор Нік Снашалл, археолог з National Trust (міжнародна організація, що опікується культурним надбанням людства), додав: “Це відкриття було здійснене майже вісімдесят років тому, але це було варто того щоб почекати. Ми завершили роботи, вперше розпочаті Кейлером у 1930-х роках. Вони показали абсолютно новий тип пам’ятника в центрі найбільшого у світі доісторичного кам’яного кола, використовуючи техніку, яку він ніколи не мріяв”.