Велика тихоокеанська сміттєва пляма є доволі цікавим явищем для дослідження вчених і водночас становить серйозну небезпеку для всього людства. Що собою являє “острів сміття” та до чого може призвести його наявність в океані – розберемо у цій статті.

Сміттєва пляма в Тихому океані – це найбільше і найвідоміше у світі скупчення плаваючого сміття, що знаходиться між Гавайськими островами та Каліфорнією. Часто пляму характеризують як територію “в 3 рази більшу за Францію”, незважаючи на те, що вона навіть не має твердої поверхні.  Вся ця маса відходів так широко розсіяна на товщі води, що зовні “острів сміття” абсолютно не нагадує сушу. Оскільки, через складність підрахунку дрібного сміття, точну площу плями досі не встановлено, приблизні її оцінки варіюються від 700 тис. до 1,5 млн км² і більше, а це свою чергу становить від 0,41% до 0,81% загальної площі Тихого Океану.

Відсутність суші абсолютно ніяк не завадила парі рекламних компаній оголосити, що сміттєва пляма є справжнім місцем, ба більше – островом. Вони назвали його “Trash Isles”, призначили колишнього віце-президента Al Gore , як першого “громадянина” острову, та навіть минулої осені подали клопотання про визнання до ООН. Цей рекламний трюк увічнив міф про справжній “острів сміття”.

Що ми насправді знаємо про тихоокеанську сміттєву пляму?

Існування великої тихоокеанської сміттєвої плями було зазначено в публікації 1988 року, виданої NOAA в США. Прогноз базувався на даних, отриманих на Алясці в період між 1985 та 1988 роками. Було виявлено, що в областях, підвладних певним океанічним течіям, накопичується багато сміття. Дані щодо Японського моря дозволили дослідникам припустити, що подібні скупчення можуть бути виявлені в інших частинах Тихого океану, де домінуючі течії сприяють утворенню відносно спокійної водної поверхні. Зокрема, вчені вказали на Північно-Тихоокеанську систему течій.

Реальне скупчення сміття було виявлено у 1997 році Чарльзом Муром, яхтсменом, який пропливав через суміш різного плаваючого сміття на шляху додому до Лос-Анджелеса. Назву плямі дав Кертіс Ебсмайер, океанограф Сіетла, відомий своїм досвідом у відстеженні океанічних течій та руху загублених за бортом вантажів.

Якщо говорити про склад сміттєвої плями, то все не так очевидно, адже більшість з вас певно вже подумали про те, що основна масса сміття – пластик. Насправді, мікропластик складає 94% від припущеної кількості в 1,8 трлн шматків пластмаси в плямі. Звучить вагомо, але це лише 8% загального тоннажу. Як виявляється, з загальних 79000 тонн сміття в плямі, більшістю є покинуті риболовні інструменти, а не пластикові пляшки чи упаковки.

Вичерпне нове дослідження 2018 року, проведене групою дослідників Slat, опубліковане в “Scientific Reports”  встановило, що 79 000 тонн сміття – це цифра в 4 рази більша від очікуваної. У дослідженні також було встановлено, що серед сміття рибальські сітки складають аж 46%, а з решти більшість сміття складають риболовні канати, пастки для устриць та вугрів, різні ящики та кошики. Також, за оцінками вчених, близько 20% різноманітного сміття потрапило в океан в результаті цунамі в Японії 2011 року. За словами дослідників, сміттєва пляма збільшується швидше, ніж вважалося раніше: накопичення мікрочастинок пластику прискорюється експоненціально.

Якщо в кінці XX століття вміст сміття в воді становив в середньому 400 г/км, то до 2015 року цифра зросла до 1230 г/км. На великі частинки сміття припадає 92% загальної маси («великими» вважаються фрагменти розмірами більше 5 см).

Шкода яку чинить сміттєва пляма навколишньому середовищу дуже велика. Є спеціальний термін “Ghostnets”, який використовується для опису цілеспрямовано викинутих або випадково загублених сіток, що плавають в океані і вплутують в себе китів, тюленів та черепах. За оцінками дослідників, близько 100 000 морських тварин щорічно задихаються та травмуються в риболовних сітках.

Не варто також забувати, що суспензія з дрібних пластикових частинок нагадує зоопланктон, і морські тварини та птахи можуть прийняти її за їжу. В результаті, велика кількість довговічного пластику опиняється в шлунках тварин. Це впливає як на їх пряму смертність від споживання сміття, так і на отруєння більших організмів, що в свою чергу їдять менших “токсичних”.

Плаваючі відходи також можуть вбирати з води органічні забруднювачі. Деякі з цих речовин не лише токсичні але і можуть призводити до гормональних збоїв.

На сьогоднішній день велика тихоокеанська сміттєва пляма є основною ціллю клінінг компанії, з інвестиціями в 32$ доларів. ЇЇ організував голландський студент Боян Слат (зараз йому вже 23 роки), який також є головою Ocean Cleanup. Наразі спеціалісти з очищення океану працюють над системою для видалення в першу чергу залишених риболовних знарядь, яку планують запустити пізніше цього року.

А що, якщо нічого з цим не робити?

Мертвий птах з залишками сміття в шлунку

Публікація дослідження Slat співпала з виходом звіту Foresight Future of the Sea, в якому було виявлено, що пластмасові забруднення в океані можуть збільшитися втричі до 2050 року, якщо не буде встановлено програми конкретних дій для запобігання поширення засмічення океану. У звіті оголошено про те, що пластмасові забруднення є однією з головних екологічних загроз, що впливає на підвищення рівня морів та потепління океанів.

Наш світ розвивається в технологічному плані щохвилини, але крокуючи в ногу з часом і з прогрессом люди забувають про відповідальність за свою діяльність. Пластик, риболовні знаряддя, різноманітні матеріали – це все створено людиною і тому, повинно знаходитися під її контролем. Але питання із забрудненням океану вже давно вийшло з під контролю.

Якщо ми не можемо запобігти тисячам смертей тварин зараз, ми можемо запобігти цьому в майбутньому. Для цього наше суспільство потребує активної просвітницької діяльності, включаючи бесіди з підростаючим поколінням, спрямування розвитку технологій в екологічно вигідніше для планети русло, агітування населення щодо відповідального ставлення до сміття і тд.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

Додайте відповідь

Please enter your comment!
Please enter your name here