Електричні скати завжди цікавили науковців своєю здатністю до генерування електроенергії. Цих морських жителів по праву називають “підводними електростанціями”.
Електричні скати живуть на мілководді в усіх океанах та харчуються переважно падаллю. Самки народжують від 8 до 14 маленьких мальків скатів, розміром в 5-6 см. Не дивлячись на мініатюрність, електричні скати з самого дитинства володіють здатністю виробляти електроенергію.
Наукова назва відділу Torpediniformes походить від латинського слова torpedo «електричний скат» (<torpere «бути в заціпенінні»), яким древні римляни називали риб, що можуть паралізувати людину, згенерувавши електроенергію, при контакті з ними. Електрогенні властивості електричних скатів використовувалися здавна. Стародавні греки, наприклад, використовували їх для знеболювання при операціях і народженні дітей. Серед живих організмів електричні скати відомі своєю електрочутливістю, а також очима, що розташовані зверху на голові. Маючи вкрай слабкий зір, вони компенсують це іншими відчуттями, включаючи електрорецепцію.
Механізм “підводної електростанції” доволі складний.
Електричні органи гнюсового ската складаються з вертикальних стовпчиків, розташованих в м’язовій тканині риби в шахматному порядку. Кожен такий стовпчик є своєрідною акумулюючою “банкою”, в якій розташовані сотні дисків, наповнених желеподібною речовиною. Нижня та верхня частини таких стовпчиків мають різний електричний потенціал, який складається з різності потенціалів між багаточисельними дисками, які утворюють стовпчик. Усе це разом утворює ефективний підводний “генератор-акумулятор”. Ця система керується за допомогою одного з відділів головного мозку, який виконує функцію своєрідного реле-вмикача, який змушує нервовими імпульсами накопичувати напругу між дисками, що призводить до накопичення напруги саме між спиною та черевною частиною ската. Розряд може здійснюватися також по команді з мозкового центру. При цьому скат може регулювати силу струму, тривалість та потужність розряду.
Неквапливі електричні скати вражають свою жертву електрошоком з напругою, що досягає 60 вольт. Скат віддає свої електророзряди «пучками», загальна ж напруга, що генерується в організмі ската може досягати 300 вольт. Як тільки виникає небезпечна ситуація, електричний скат відразу ж застосовує свою зброю, залишаючись при цьому невразливим для власного електричного заряду, тому що в його тілі є «ізольовані» ділянки, які не реагують на дію струму. Скати, як правило, не виділяються великими розмірами, проте трапляються екземпляри (атлантичний різновид скатів), що досягають 2-х метрів в довжину і важать при цьому більше 90 кілограмів.
Полює скат нерухомо лежачи на дні і «скануючи» пропливаючу поблизу «їжу», вибирає собі відповідну здобич, потім, коли жертва наблизиться на достатню відстань, він обіймає її своїм «наелектризованим» тілом (конкретно – грудними плавниками) і вражає струмом безперервною серією до 100 послідовних зарядів. Після таких «обіймів» жертва стає просто нездатною чинити опір. Запас електроенергії в тілі ската, використаний під час активного полювання, відновлюється після певного часу, аналогічно підзарядці батареї. Зазвичай, електричні скати використовують економну кількість електроенергії, що здатна умертвити дрібну рибу, кальмарів, крабів і тд. Але при одночасній витраті всього запасу електроенергії скат здатний вбити доволі велику тварину. Такі розряди гнюсові скати виконують лише в разі великої небезпеки, адже для того, щоб відновити запас енергії їм необхідний деякий час, протягом якого вони стають вразливими і беззахисними.
Чи може електричний скат вбити людину?
Випадків, коли електричні скати вбивали людину струмом, в історії ще офіційно не зафіксовано. Але теоретично це можливо, хоч і малоймовірно на практиці. Щоб викликати смертельний параліч у людини, необхідно викликати струм в тілі людини силою 100 мА. В деяких електричних скатів різність потенціалів між спиною та черевом може викликати струм силою аж в 300 мА. Але для того, щоб повністю відчути розряд електроенергії від ската, людині необхідно обійняти його руками, при чому однією рукою за черево, іншою – за спину. Якщо враховувати, що максимальний розряд може дати лише доросла риба, яка довжиною сягає більше метра та важить більше 90 кг, то далеко не кожна людина може фізично дозволити собі її обійняти. Щоб позбавитися ризику ураження електричним струмом від ската, в «скатонебезпечних» місцях краще взагалі не купатися, або ж, заходити в воду в спеціальному гідрокостюмі і, по можливості, не торкатися дна – улюбленого місця проведення часу електричного ската.
