Козацька артилерія

Військо козаків було одне із наймогутніших збройних формувань Європи. Козаки неодноразово брали участь у різних військових конфліктах, як найманці, через що отримали загальне визнання. Козацькі гармати − це в основному подарунки від європейських правителів за службу. Військова справа козаків розвивалась у тісному зв’язку із загальноєвропейськими військовими винаходами. Не виключенням була й козацька артилерія, яка бере свої початки саме тут. Також багато гармат та іншої артилерійської зброї козаки отримували як трофеї після численних набігів та походів (наприклад у Крим чи Туреччину).

 Поява артилерії на території сучасної України

Достеменно відомо, що в Україні ця зброя з’явилася наприкінці XIV століття. В 1394 році за наказом польського короля Владислава ІІ Ягайла гармаш Зброжек привіз до Львова кілька гармат і сім бочок пороху. Спочатку ця зброя була великою розкішшю, адже виготовляли її із міді. 1468 у Львові створено гарматну ливарню − людвисарню, яка постачала артилерійське озброєння. Перший відомий людвисар Лаврентій Гелленборн проживав у Львові 1414 року.

Зважаючи на велику вагу та громіздкість перших гармат, їхню невисоку скорострільність, вони застосовувалися для оборони замків. Велика вартість перших гармат обумовила те, що в українських містах їх було ще небагато. В 1471 р. у Вінниці була 1 гармата, в Чуднові – 3, а в Житомирі – 4 великі гармати і 5 тарасниць. В 15 ст. в Україні вже почалося власне виготовлення гармат.

 Види козацької артилерійської зброї

Зазвичай козак − універсальний солдат, мав володіти усіма прийомами ведення бою та різними видами зброї. Козаки майже завжди використовували такий вид оборонних порядків, як табори (укріплення з возів). Власне в середині таких споруд і перебували гармати. Артилерія, яка використовувалась у козацькому війську, в переважній більшості була малокаліберною, але були й великі калібри. Це пов’язано з тим, що козацьке військо відзначалося великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати:

Тарасниця (також тараниця, з нім. Terrasbüche) звалася від того, що первісно служила до оборони мурів; її ставили на замкових блянках або тарасах. Тарасниці були спершу невеликого калібру; згодом цієї назви вживали для великих штук.

Півтарасниця – це гармата (пушка) того самого типу, що тарасниця, але менша від неї.

Фоглер (або фогляр, нім. Vögler, франц. veuglaire) – більш високонахилена гармата, з рухомою коморою на порох.

Гуфниця (нім. Haufiz) – коротка гармата, більшого калібру, служила до стрілянння під більшим кутом нахилу, наприклад, на ворога, захованого за муром, чи валами. Відповідає нинішнім гавбицям.

Півгуфниця – менший калібр гуфниці.

Бомбарда – коротка гармата з широким дулом на великі кулі, що нею розбивали мури; те саме значення мав моздір.

В інших джерелах зустрічаємо ще такі назви:

Шрубниця – гармата, складена з частин, що разом були зішрубовані; їх розкручували коли треба було гармату почистити.

Півшрубниця – менший вид шрубниці.

Шротівниця, харчівня – назва невияснена.

Для  штурму  козаки  використовували  різноманітні  укриття,  закрема  гуляй-городи  –  спеціальні  пристрої  з  дерев’яних щитів  на  колесах  або  полозах  з  отворами  (амбразурами  для  рушниць  і  гармат. Також на човнах-чайках козаки також встановлювали по 4-6 гармат.

Артилерія козаків під час повстання Б. Хмельницького

Богдан Хмельницький надав артилерії статус окремого роду військ. Гармати були зведені в окремий підрозділ, їм було виділене кінне прикриття. 15 невеликих гарматок були поставлені на двоколісні лафети і переведені на однокінну тягу, що збільшило їх маневреність. У подальшому зростала в козацькому війську і кількість гармат полкової артилерії, і парк важкої польової артилерії; в цьому компоненті українське військо не тільки не поступалося польському, а й переважало його.

 

В поході під Берестечком в козацькому війську було 100 гармат. З них до трьох десятків великокаліберних гармат знаходилися при гетьмані, а при кожному полку було по 5–6 гармат менших калібрів. Була створена військова людвисарня, в якій виготовлялися гармати і дзвони. Керував артилерією генеральний обозний з артилерійською старшиною: гарматними осавулом, писарем, хорунжим. Крім того, “на послузі при гарматі” було по 80 пушкарів і гармашів, довбиші, цирюльник, ремісники, стадники, коновали. Розміщувалась військова артилерія в Переяславі, а потім у Корсуні. В подальшому організація козацької артилерії ще більше вдосконалилася. На утримання артилерії були виділені спеціальні маєтності (Лохвиця та Ромни, а пізніше Короп). Поширеним в Гетьманщині було і виробництво гармат. Все це привело до збільшення кількості гармат в козацькому війську.

Занепад козацької артилерії за І. Мазепи

Гетьман Мазепа був фахівцем у артилерії, під час його правління значно збільшився гарматний арсенал України, ставши одним із найбільших у Європі. Чимало гармат було виготовлено у людвисарні Глухова, де працювали відомі ливарі Йосип і Карпо Балашевичі. Балашевичі не забували на своїх виробах робити напис, мовляв, усе це зроблено “старанням же й коштом ясновельможного його милості пана Іоанна Мазепи”, однак після його еміграції Петро І наказав вивезти усі гармати в Росію. За іронією долі, артилерія, зроблена для українців, стала основою формування російської.

Світові артилеристи − сучасники козаків

У Королівстві Польському перше застосування артилерії у бою занотовано в час безкоролів’я у битві під Пиздрами (1383).

На Московщині у 1475 було організовано виробництво гармат (гарматний дім та гарматний двір у Москві).

Серед гігантських гармат Індії середини XVI ст. збереглася «Малик-і-Майдан», довжина ствола якої становила 8,5 м, зовнішній діаметр — 1,5 м, а вага сягала 55 т.

У той же час шведи, самі артілерійно розвинені в світі, якраз ставили собі на озброєння гармату з 4х-фунтовим ядром. Так що козаки зі своїми 3х-фунтовим фальконетами виявляється, були теж на передових позиціях.

Що стосується важкої артилерії, тут все взагалі цікаво. На озброєнні козаків з кінця 16го століття стояли картауни. Це гармата вагою 180 кг, калібру 186-191мм, вага ядра у неї 23,5 кг, дальність стрільби близько 1500 метрів, і стріляти вона могла порядку 8-ми раз в годину. Це мідна гармата.

За кількістю гармат на тисячу вояків, козаків на той час випереджали тільки шведи (у тих було 5-12 гармат), інші європейські країни могли похвалитися середньою щільністю вогню в 4 гармати на тисячу. Козаки спокійно виставляли 6-8 гармат. За кількістю гармат все одно всіх випереджали турки – але співвідношення було менше за рахунок величезної кількості війська яке могло йти в бій без підтримки артилерії.